Співчутлива втома і вторинна травматизація: чому «горить» той, хто допомагає

Психологи, рятувальники, медики та волонтери щодня стикаються з чужим болем. З часом багато хто помічає: співчувати стає важче, емоції притуплюються, чужі історії «залипають» у голові. Це не слабкість і не «професійна непридатність». Це добре описаний феномен, який називають співчутливою втомою або вторинною травматизацією.

Як це називається і чим відрізняється від вигорання

У літературі зустрічаються кілька споріднених термінів: вторинний травматичний стрес, вікарна (замісна) травматизація, співчутлива втома. Дослідники нерідко вживають їх як синоніми, і автори систематичного огляду 2019 року (Greinacher та співавтори) прямо зазначають, що чіткі межі між ними провести непросто.

• Вторинна травматизація виникає від контакту з травматичним досвідом інших людей і нагадує симптоми ПТСР: нав’язливі образи, уникання, підвищена настороженість, порушення сну.
• Співчутлива втома — виснаження здатності співчувати внаслідок тривалої емпатійної роботи.
• Професійне вигорання більше пов’язане з перевантаженням, браком ресурсів і відчуттям неефективності роботи загалом. Ознаки читайте в статті 7 ознак, що це вже не втома, а вигорання.

Що показують дослідження

Систематичний огляд 2019 року. Greinacher та співавтори проаналізували 31 дослідження серед рятувальників, пожежників, поліцейських і працівників екстреної медичної допомоги. Рівень вторинної травматизації у більшості досліджень був невисоким. Серед чинників ризику автори називають вищий рівень впливу травматичних подій та емоційне виснаження, а також жіночу стать; серед захисних чинників — соціальну підтримку. Водночас дослідники застерігають, що поширеність може бути недооцінена: люди бояться осуду й втрати роботи та схильні применшувати свій стан. Крім того, більшість досліджень були поперечними, тому до причинно-наслідкових висновків слід ставитися обережно (DOI: 10.1080/20008198.2018.1562840).

Огляд серед екстреної медичної допомоги. У систематичному огляді 31 дослідження (Meeker та співавтори, 2025) вікарну травматизацію описано як неминучий професійний ризик для працівників екстреної медичної допомоги (DOI: 10.1177/15248380251320990). Це наголошує на важливості організаційної уваги до проблеми, а не лише особистих зусиль.

Ознаки, на які варто звертати увагу

• чужі історії та образи повертаються у вигляді спогадів чи сновидінь;
• з’являється зніяковілість, роздратування або байдужість там, де раніше було співчуття;
• вам важко «вимкнутися» після роботи, ви постійно напружені;
• виникають проблеми зі сном, концентрацією, апетитом;
• хочеться уникати певних клієнтів, тем чи викликів;
• з’являється цинізм чи відчуття безнадії щодо власної роботи.

Що допомагає

Огляди вказують на соціальну підтримку як один із захисних чинників. Крім того, у практиці психологічної допомоги зазвичай радять таке:

1. Супервізія та інтервізія. Можливість обговорити складні випадки з колегами. Докладніше — у статті Дебрифінг і супервізія.
2. Чіткі межі роботи. Ритуал завершення зміни, час без телефона, прохання про заміну після особливо важких випадків.
3. Тілесні практики. Дихання, рух, заземлення допомагають знизити напругу: заземлення 5-4-3-2-1, дихання 4-7-8.
4. Життя поза роботою. Хобі, спорт, родина, природа — все, що повертає відчуття себе поза професією.
5. Спільна розрядка в команді. Короткі групові вправи після виклику: Швидка декомпресія після виклику.
6. Професійна допомога. Якщо симптоми тривають і заважають жити, звертайтеся до психолога чи психотерапевта.

Що можуть зробити керівники

• Забезпечувати регулярну супервізію та психологічний супровід.
• Створювати культуру, де звернутися по допомогу — це нормально. Про це читайте: Чому військові рідше звертаються по допомогу.
• Організувати місця для відновлення, наприклад кімнату психологічного розвантаження.

Поширені запитання

Співчутлива втома — це психічний розлад?

Ні, це не окремий діагноз, а опис професійної реакції. Але якщо симптоми схожі на ПТСР і тривають, потрібна консультація фахівця. Про симптоми читайте в статті ПТСР: симптоми, які варто знати.

Чи можна цього уникнути повністю?

Ризик не зникає повністю, але його можна зменшити підтримкою колег, відпочинком, супервізією та належною організацією роботи.

Чим відрізняється від вигорання?

Вигорання виникає від загального перевантаження на роботі, а вторинна травматизація — саме від контакту з чужою травмою. На практиці вони нерідко накладаються.

Джерела

Greinacher A., Derezza-Greeven C., Herzog W., Nikendei C. Secondary traumatization in first responders: a systematic review. European Journal of Psychotraumatology. 2019. 10(1). 1562840. DOI: 10.1080/20008198.2018.1562840

Meeker та ін. Vicarious Traumatization Among Emergency Medical Service Personnel: A Systematic Review. Trauma, Violence, & Abuse. 2025. DOI: 10.1177/15248380251320990