Гостре горе і втрата колеги: як підтримати команду рятувальників

Втрата колеги під час виконання службових завдань — одна з найважчих подій для будь-якого підрозділу ДСНС. Реакція команди на таку втрату відрізняється від звичайного горювання: тут накладаються професійна травма, почуття провини вцілілих і потреба продовжувати працювати.

Як проявляється гостре горе в колективі

• Шок і заціпеніння в перші години й дні — реакція може здаватися неадекватно спокійною, і це нормально.
• Провина вцілілих. Думки на кшталт «чому не я» чи «я міг щось зробити інакше» — поширена, хоч і болісна реакція.
• Злість. На несправедливість ситуації, на обставини, іноді на самого загиблого — це природна, хоч і болісна частина горювання.
• Труднощі з поверненням до звичних завдань, особливо якщо вони пов’язані з місцем чи обставинами події.

Чим це відрізняється від індивідуального горювання

Коли гине колега, горює не одна людина, а вся команда одночасно — і кожен при цьому має продовжувати виконувати службові обов’язки. Групова динаміка горя може посилювати чи, навпаки, стримувати індивідуальні прояви: одні відкрито говорять про втрату, інші замикаються, і обидві реакції можуть співіснувати в одному підрозділі.

Що може зробити керівник підрозділу в перші дні

• Дати команді час і простір визнати втрату, а не одразу «повертати в стрій» без паузи.
• Забезпечити доступ до психолога — і дебрифінг, і індивідуальні розмови за потреби.
• Не примушувати говорити тих, хто ще не готовий, але й не ігнорувати тему повністю.
• Стежити за тими, хто був найближче до загиблого чи безпосередньо на місці події — вони в групі підвищеного ризику.

Роль дебрифінгу після втрати

Дебрифінг у такій ситуації — не формальність, а спосіб дати команді структуровано проговорити подію, поки враження ще свіжі. Детальніше про формат і мету такої розмови — у матеріалі про дебрифінг і супервізію.

Коли варто звернутися по додаткову допомогу

• горе не слабшає протягом кількох тижнів або посилюється
• з’являються ознаки, схожі на ПТСР — нав’язливі спогади, уникання, гіперзбудження
• хтось з команди висловлює думки про самоушкодження
• працездатність підрозділу суттєво падає протягом тривалого часу

У таких випадках варто залучити фахівця ззовні підрозділу — свіжий погляд і відсутність особистої залученості часто допомагають там, де штатний психолог теж переживає втрату разом з командою.

Поширені запитання

Чи нормально, якщо хтось з команди не показує емоцій взагалі?

Так, відсутність видимої реакції не означає відсутність горя — люди проживають втрату по-різному, і це не привід для тиску чи оцінки.

Чи варто проводити спільний ритуал прощання з колективом?

Спільні ритуали (прощання, вшанування пам’яті) часто допомагають команді пройти через горе разом, але формат варто узгоджувати з тими, хто безпосередньо втратив близьку людину.